27 травня
минув рік відтоді, як нас покинув Вілен Сергійович Горський. З одного боку,
філософська спільнота вже відчула наслідки цієї втрати, а з іншого, ще надто
свіжі спогади про Вілена Сергійовича, отож до річниці пам’яті було проведено
декілька цікавих заходів. Зокрема, в Національному університеті «Києво-Могилянська
академія» відбувся вечір пам’яті, де виступили колеги, учні, друзі й знайомі В.
С. Горського, а в Інституті філософії імені Г. С. Сковороди НАН України
відділом історії української філософії, де він колись працював, був проведений
науковий семінар на тему: «Проблеми історико-філософської методології в працях
В. С. Горського». Крім того, в Полтаві була організована особлива конференція –
давньоруські історико-філософські читання «Філософські ідеї в культурі
Київської Русі», про що хотілося б розповісти детальніше.
Давньоруські
історико-філософські читання, що відбулися в Полтаві 10 – 11 червня 2008 року,
задумувалися як продовження традиції медієвістичних конференцій, які
проводилися в Україні за ініціативою Вілена Сергійовича Горського протягом
1980-х – 1990-х років. Ідея їх відновлення, знову ж таки, належала йому, проте
здійснитися їй судилося через рік після смерті Вілена Сергійовича.
Раніше
українські медієвістичні конференції збирали фахівців не тільки з нашої країни
(тоді ще однієї з радянських республік), але й із Росії та Білорусі й
проводилися в різних містах України. Теперішні історико-філософські читання
географічно обмежилися учасниками з різних регіонів України, проте спільним є
те, що основу кола зацікавлених у давньоруській проблематиці осіб складають
колишні аспіранти В. С. Горського, зокрема активний організатор минулих
конференцій С. В. Бондар, а також молодша генерація: Т. Целік, Ю. Завгородній,
О. Киричок, О. Вдовина.
Це, на нашу
думку, є свідченням формування школи, яка об’єднує науковців не тільки довкола
однієї професійної теми та схожих методологічних засад, а й на основі поваги до
певних принципів спілкування між колегами, викладачами і студентами, яких можна
було повчитися у професора Горського.
Саме він
започаткував і всебічно обґрунтовував потребу вивчення давньоруської культури в
контексті вітчизняної історії філософії. Відтак його книги й розвідки були
присвячені як дослідженням окремих творів та постатей, так і загальному
осмисленню цього періоду української філософії, її витоків, джерел, а також
розробці методологічних засад таких досліджень. Зокрема, важливим здобутком
професора Горського стало обґрунтування філософії як квінтесенції культури,
коли філософію можна й потрібно вивчати не тільки за філософськими трактатами,
але й за тими філософськи значущими ідеями, які складають «філософську
культуру» даного періоду й розлиті в тілі культури не тільки у власне філософських
творах і навіть не тільки у письмових текстах. Такий підхід розширював предмет
історико-філософських досліджень і водночас пропонував альтернативний,
порівняно з гегелівським та європоцентричним підходами, спосіб побудови
історико-філософських схем.
Прикметно,
що такі ідеї викликають інтерес не тільки у Києві серед найближчого оточення
Вілена Сергійовича. Так, цьогорічні давньоруські історико-філософські читання
відбулися на базі Полтавської державної аграрної академії завдяки ініціативі
кафедри філософії, соціології та психології й особисто Олександрові Киричку,
колишньому аспірантові В. С. Горського. Співорганізатором конференції був
Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, співробітники якого взяли
безпосередню участь у роботі читань та забезпечили їхній високий науковий
рівень. Приємно, що інтерес до конференції виявили 26 науковців, які подали
теми своїх доповідей, проте виступили тільки 10 із них. З одного боку, це дало
змогу не обмежуватися регламентом і обговорювати кожну доповідь стільки,
скільки потрібно, що є розкішшю таких камерних зібрань, проте, з іншого боку,
організаторам наступних читань потрібно буде подумати над тим, як залучати
справді зацікавлених у професійному спілкуванні людей.
Що
стосується тематики доповідей, то перша з них, в межах меморіальної частини,
була виголошена Тетяною Целік (Донецьк) і присвячена місцю й ролі В. С.
Горського та його праць у сучасному історико-філософському українознавстві.
Низку ґрунтовних доповідей підготували співробітники Інституту філософії.
Зокрема, Станіслав Бондар говорив про специфіку розуміння філософії у Давній
Русі та її риси; Олена Сирцова зупинилася на сюжеті з «Повісті врем’яних літ»,
пов’язаному з Андрієм Первозваним, та його оригінальності на фоні візантійських
джерел, а також побутуванні в подальшій вітчизняній традиції; Юрій Завгородній окреслив
особливості топосу Земного раю в «Съказании отца нашего Агапия» у контексті
містичних творів та сакральної географії; Олена Вдовина вказала на деякі цікаві
аспекти осмислення києворуської культури Теофаном Прокоповичем у трактаті
«Натурфілософія, або Фізика». Також, аспірантка Національного університету
«Києво-Могилянська академія» Любов Наточій привернула увагу до складності
історико-філософського аналізу релігійних пам’яток, з якими і має справу
дослідник Давньої Русі. Олександр Ярмола (Біла Церква) спробував поглянути на
«Слово про Закон і Благодать» Іларіона з точки зору філософсько-релігійного
принципу деміургізму. Крім того, серйозний інтерес до давньоруської
проблематики продемонстрували полтавські дослідники. Так, Олександр Киричок
розкрив питання політичної філософії митрополита Никифора на прикладі його
послання «Про піст» - твору, який може вважатися, на думку науковця, справді
філософським. Сергій Шейко дослідив давньоруські джерела категорії «освіта»,
складність та амбівалентність цього поняття у києворуській культурі. Марина Антонець
спробувала показати духовні детермінанти спасіння у «Повчанні» Володимира
Мономаха та наголосила на актуальності цього твору з погляду християнської
етики.
Таким чином,
кожна з доповідей пропонує, до деякої міри, окремий напрямок в межах досліджень
давньоруської культури, який ще потребує фахової розробки. Такі перспективи
спонукають до подальших пошуків у цій царині та активної співпраці з усіма
зацікавленими дослідниками.
Від імені
всіх учасників хочу висловити глибоку вдячність керівництву Полтавської
державної аграрної академії, кафедри філософії, соціології та психології і
особисто Олександру Киричкові за відмінне втілення мрії Вілена Сергійовича
Горського та інтерес до згаданої проблематики. Сподіваємося на продовження
історико-філософських читань!