VІ ДАВНЬОРУСЬКІ ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКІ ЧИТАННЯ ВІДБУЛИСЯ В ЧЕРНІГОВІ
30 травня 2013 року відбулися VI давньоруські історико-філософські читання «Філософські ідеї в культурі
Київської Русі». Цього року організаторами стали Чернігівський національний
педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, Інститут філософії імені Г.С.
Сковороди НАН України та журнал «Наука і суспільство».
Програма розпо
чалась із вітальних слів першого проректора ЧНПУ професора Володимира Дятлова, головиправління товариства "Знання" України професора Василя Кушерця,а також презентацій друкованих видань: українського науково-популярного журналу «Наука і суспільство», якому в цьому році виповнилось 90 років (презентував Дмитро Єсипенко) та 5-го випуску збірника наукових праць «Філософські ідеї в культурі Київської Русі» (презентував Олександр Киричок).
Першою особливістю цьогорычного форуму став посилений інтерес до наукової спадщини Вілена Сергійовича Горського, памяті якого й було присвячено захід. Саме в наш час. через кілька років після смерті відомого філософа, можна помітити з'яву найперших студій, направлених на вивчення біографії вченого та безпосередній аналіз його методологічних та історико-філософських надбань (на даних читаттях виступлили з доповідями, присвяченими В.С. Горському, Сергій Йосипенко, Марина Столяр, Тетяна Воропаєва, Юрій та Світлана Вільчинські, Віктор Малахов).
Інші дослідники представили доповіді, що
комплексно охопили різні аспекти філософської культури Київської Русі, серед
яких мабуть найрепрезентативніше виглядав аналіз києворуського образу святості.
Тетяна Чайка, цього разу, провела порівняльний аналіз феномена чуда в давньоруському
міфові та агіографії, а етичні аспекти дослідження святості були досліджені Людмилою
Маслюк та Катериною Сичовою. Особливий інтерес в даному контексті викликали також
доповіді Володимира Коваленка «Образ святості чернігівського благовірного князя
Давида Святославича» та Андрія Царенка «Візантійські
джерела києворуської естетики аскетизму». Останні доповіді разом з
іншими аналогічними студіями (Катерини Сичової,
Марини Каранди) засвідчили появу естетичного вектору дослідженнь, який
не був достатньою мірою представлений на жодних із попередніх читань, а також
продовжили традицію дослідження персоналій києворуських мислителів – Климента
Смолятича (дослідження Тетяни Лозової) та Володимира Мономаха (доповідь Василя
Кушерця).
Ще за життя В.С. Горський у своїх лекційних курсах
активно обстоював необхідність і неуникність обережного застосування до
синкретичної києворуської культури сучасних дослідницьких схем, а саме
виділення в ній аспектів, пов’язаних із усталеним поділом філософського знання
на онтологічну, пізнавальну, антропологічну, соціально-політичну, етичну,
естетичну та інші складові. В межах цієї схеми по суті і розгортались студії
інших учасників читань. Деякі онтологічні аспекти давньоруської культури
дослідив Олександр Чорний, Олександр Ярмола спробував віднайти елементи
містичного деміургізму у «Слові про Закон і Благодать» Іларіона, елементам
філософії пізнання та освітньої думки Київської Русі були присвячені студії Миколи
Богуна, Анатолія Кислого та Лариси Чорної,
а давньоруські антропологічні ідеї були традиційно висвітлені Тетяною
Целік, Станіславом Мащенком та Оленою Казновецькою.
Ще одним цікавим започаткуванням чтала тема «слова і мовчання» та їх особливого значення в культурі Київської Русі (доповіді Людмили Чабак та Світлани Гуменюк), а також феномену ісихазму (дослідження Олени Величко та Світлани Усікової). Виступи Олександра Киричка та Світлани Шуміло мали характер текстологічних розвідок. Так, О. Киричок спробував окреслити філософсько-політичні аспекти проходження та еволюції давньоруського слова «держава».
На
попередніх читаннях була започаткована й оригінальна тема осмислення
києворуської доби мислителями більш пізнього часу. У цьому аспекті
цікава доповідь була представлена Володимиром Співаком, який дослідив
давньоруське образне наповнення проповідей Антонія Радивиловського.
Слід також окремо відзначити виступ Олени Колесник,
де було зроблене оригінальне порівняння «Короля Ліра» Шекспіра та «Слова о
полку Ігоровім», віднайдено їх паралелі та архетипічний пласт.